Вікі Afterfall: Insanity
Register
Advertisement

Afterfall: Insanity (з англ. іnsanity — божевілля) — польська відеогра жанру шутер від третьої особи/Survival horror, розроблена Intoxikate Studios та видана Nicolas Games. Анонсована у 2011 р та видана для Microsoft Windows, Cloud (OnLive) наприкінці року.

Afterfall Insanity Головна 01

Сюжет[]

Сюжет гри - альтернативний варіант історії.

Передісторія[]

Afterfall Insanity ДокторЗ Сокиркою01

А ось і наш добрий доктор з бойовим топірцем

Друга світова війна не завершилась, а переросла у Третю світову. У 2011 р. Німеччина створила надпотужну ядерну бомбу "Ентропія", яка при транспортуванні 21 грудня 2012 р. вибухнула, що спричинило ядерну війну. Як наслідок, вся Земля перетворилась у руїни, а людство практично вимерло. Проте, завдяки секретному польському проекту "Afterfall" деякі люди змогли с ховатись у підземних сховищах.  

Події у грі[]

2033 рік. Головний герой - лікар Альберт Токай, психіатр у сховищі Слава (англ. Glory, в російській локалізації - Гордость), який бореться із синдромом ізоляції - нервовими та психічними розладами, які виникли практично у всіх жителів сховища внаслідок тривалої ізоляції. Однак раптом все пішло не так, і життя лікаря перетворилось на пекло...  

Список рівнів гри:

  1. Життя у Сховищі
  2. Де не світить Сонце
  3. Перерване послання
  4. Квиток в один кінець
  5. Закутки "Слави"
  6. На краю людства
  7. Втеча
  8. Завіса піднімається
  9. Місто світла
  10. Безстрашний "Кулак"

Оцінка гри[]

Дана оцінка - від журналу "Ігроманія", тому вона не може бути категоричною.

Afterfall: Insanity спочатку повинна була стати великою рольовою грою і пройшла класичний шлях «гри мрії»: від фанатської кустарної заготовки до комерційного продукту.

Afterfall Insanity Головна 02

Як зазвичай буває в таких випадках, шлях був похмурий і тернистий. У якийсь момент розробників помітила компанія Nicolas і взяла під своє крило. Там відразу зрозуміли, що початкову задумку автори не потягнуть, і перетворили гру в трилер на манер Dead Space. Втім, від RPG розробники не відмовляються — вона в планах на майбутнє. Правда, після виходу Afterfall: Insanity не дуже зрозуміло, як саме цим планам судилося збутися.

Інтерфейс. Оцінка[]

Гра на екрані монітора виглядає більш-менш, буває і гірше. Але на сюжетні сценки дивитися неможливо: у героїв повний параліч облич. Навіть роти вони відкривають, здається, із значними зусиллями.

Причина сумнівів банальна: гра страждає усіма типовими болячками бюджетних східноєвропейських проектів. Відчуваючи економічні проблеми, поляки відразу заявили, що головне в їхній грі — це цікавий сюжет з розряду «що тут, чорт забирай, відбувається?».

Варто визнати, що, хоч в історії, яку вони вигадали, і немає нічого особливо видатного, але саме вона не дає кинути гру від самого початку. А якщо захочеться отримати відповідь на поставлене трохи вище запитання, можна ненароком і дістатися до фіналу, стежачи за пригодами героя, психіатра Альберта Токая.

Коротко про сюжет[]

Наш доктор живе в притулку вже двадцять років і в міру сил допомагає не зійти з глузду іншим заточенцам, у яких від довгого сидіння в замкнутому просторі (зрозуміло) їде дах. Останнім часом Альберт і сам відчуває себе не дуже добре: сильно втомлюється, мало відпочиває і дозволяє собі спати прямо під час сеансу психотерапії, поки чергова пацієнтка виливає йому душу.

У якийсь момент Альберта викликає на килим полковник з усіма відмітними ознаками нехорошої людини на обличчі, і наказує розібратися у масовому психозі на іншому поверсі притулку.

Неважко здогадатися, що, прибувши на місце, психіатр виявляє безліч цікавих пацієнтів, які б'ються, кусаються, зловісно сміються, а потім ще й перетворюються на монстрів.

Відбивається від клієнтів доктор підручними засобами: обрізками труб, ломиками, ніжками від столів, молотками — все йде в хід проти безнадійно хворих пацієнтів. Цим гра і відрізняється від Dead Space або Resident Evil: у більшості випадків влучний удар пожежною сокиркою діє нітрохи не гірше вогнепальної зброї. Тим більше що в Afterfall: Insanity вогнепальні засоби зроблені з рук геть погано, і тільки на останніх рівнях стають дійсно корисними. Навіть озброєні до зубів охоронці притулку, що врешті-решт теж ополчилися на Альберта, не в силах нічого протиставити войовничому ескулапу, а тому масово гинуть від розмашистих ударів розвідним ключем по ребрах.

В принципі, ось з цього і складається майже вся гра. Монотонне побиття монстрів чергується рішенням шаблонних головоломок з розряду «зламай комп'ютер, заміни запобіжник, натисни на кнопку».

Автори якось намагаються урізноманітнити картину в першій половині гри, поки Альберт ще знаходиться в притулку, чи змушують його за п'ять хвилин полагодити ядерний реактор (психіатри можуть все), чи провести радіокеровану ремонтну машинку по вентиляційним лабіринтах. Але вже зовсім скоро фантазія їм відмовляє, і на вас раз за разом насилають орди мутантів або просто психів, а ви буденно проломуєте їм голови.

Битися набридає вже на початку історії, адже бойова система не передбачає сильного маневрування: затиснули одну кнопку, постукали по парочці інших — і все, неси готовенького.

Поправити становище могла б одна дуже цікава знахідка: стресометр. У Альберта на руці закріплений комп'ютер, який повідомляє гравцеві, наскільки доктор наляканий. За задумом розробників страшні події (напад монстрів, впав ліфт, чийсь труп в убиральні) повинні піднімати рівень адреналіну в крові, а той, у свою чергу, начебто ускладнює стрілянину (руки трусяться) і допомагає битися врукопашну. Однак насправді Альберт виявився не з лякливих: навіть в самій безнадійній ситуації пульс у нього рідко піднімається вище норми. Так що система вийшла майже марною, хоча і грі сильно не заважає.

Посилання[]

Виноски[]


 

Advertisement